Про компанію

Sribna Polyana “Sribna Polyana” (Срібна Поляна) – це не просто торгова марка посріблених столових приборів.

Sribna Polyana – це бренд, який пройшов всі стадії сходження на світовий «Олімп», починаючи тільки з ідеї. Було пройдено, довгий і важкий шлях до досконалості завдовжки в майже півтора століття, і як результат – на сьогоднішній день торгова марка “Sribna Polyana” отримала світове ім’я і повагу, а так же, користується високим попитом, як в Україні, так і в Європі і Америці.

 

Для кращого розуміння, який був пройдено шлях становлення, потрібно зануритися в історію.

Першим етапом цієї історії була ідея.

Перенесемося до Франції другої половини ХIX століття.

Йозеф Фраже, французький ювелір разом зі своїм братом Альфонсом, вирішили відкрити фірму з випуску посріблених виробів.

Їх головною ідеєю було – впровадження новітніх технологій тих часів, а саме, покриті тонким шаром (приблизно 20 мкм) благородного металу на вироби з міді. Неозброєним оком відрізнити срібну ложку від посрібленою, досить важко. І головними достоїнствами приладами Фраже стали ціна і дизайн виробів.

Ціна на «посріблені» вироби Й.Фраже була значно менше, і в сукупності з чудовим дизайном, розробленим кращими майстрами того часу, який кардинально відрізнявся від приїлися приладів конкурентів і викликала бурхливий ажіотаж на ринку столових приладів.

Сукупність факторів, пов’язаних з економічною ситуацією, і революційним методом виготовлення приладів прирекла на успіх Й.Фраже.

І за короткий проміжок часу його фірма перетворилася в одне з найбільш сучасних і прекрасно обладнаних підприємств з випуску посріблених виробів в Східній Європі.

В кінці 19 століття, ознакою гарного смаку в дворянських колах Європи, вважалося сервірувати стіл «вироби мельхіоровими і накладного срібла», створеними фабрикантом Й.Фраже.

Другим етапом нашої історії була дія – підстава заводу.
Вільнянський машинобудівний завод був заснований в кінці XIX століття за кілька років до будівництва Південної залізниці. Швидку появу залізниці і наявність вільних робочих рук послужили передумовою до будівництва промислових підприємств в степах на території Південної України.

Історія заводу починає свій відлік з 1870 року, коли німецький колоніст Г. Л. Классен побудував механічний чавунно-ливарний механічний завод по виробництву сільськогосподарських машин, де почали випускати жатки, молотарки з кінським приводом, водовозние тачки. У той час на підприємстві працювало 165 чоловік, які випускали продукції на 220 тис. Рублів.

Генріх Нейфельд

Новий етап у розвитку підприємства знаменує 1891 рік, коли завод переходить у власність зятя Классена – Генріха Нейфельд. Це стало новою віхою в історії як підприємства, так і самої Софіївки (нині м Вільнянськ) .Саме в цей час, коли Генріх Нейфельд був шалено закоханий в дочку Классена – Софію і відбулося зародження справжніх шедеврів столових приладів. Були залучені кращі майстри того часу для виготовлення ексклюзивних столових приборів із срібла з оригінальним оформленням. І сталося диво – велике почуття любові, бажання ще більше завоювати серце коханої жінки і робота кращих майстрів дозволили створити справжній подарунок не тільки коханій людині, а й багатьом поколінням, які до сих пір віддають перевагу нашій продукціі.В цей час на заводі Классена – Нейфельд створюються нові цехи, а продукція заводу користується попитом не тільки на внутрішньому ринку Російської імперії, а й на зовнішньому світовому.

Завод Классена-Нейфельд неодноразово завойовував нагороди на міжнародних конкурсах і виставках:

У 1908 році – «Гран-прі», чотири золоті та чотири срібні медалі всеросійських виставок,
в 1911 році – «Гран-прі» і велику золоту медаль на виставці в Римі,
в 1912 році – «Гран-прі» і велику золоту медаль на виставці в Буенос-Айресі,
а так же, золотими медалями на багатьох російських виставках.

Зростання обсягів виробництва заводу значно сприяло і
економічному розвитку самої Софіївки. Завдяки промисловому підйому на початку ХХ ст. помітно збільшилася кількість жителів Софіївки, частина яких працювала на завод Классена-Нейфельд, що був уже досить великим підприємством з прибутком в 300-315 тис. руб. Тоді ж будуються дитячі сади, школи, церкви і будинки для працівників.
Першого квітня 1920 року завод Классена-Нейфельд був націоналізований і отримав назву – «Державний завод« Металіст »№10». “. Але тільки в 1924 році він почав випускати продукцію: січкарні, кукурузо-дробарки, кормо-запарника. Цього року на честь 110-річчя від дня народження Великого Кобзаря заводу присвоюється ім’я Т. Г. Шевченка. Так само працівники заводу взяли активну участь в будівництві Днепрогеса.С 1920 року і до початку війни підприємство очолювали Табачників, Вогняний, Вакула, Жужа, Бєлоусов. підприємство поступово набирало силу, розширювало виробництво. Значна кількість продукції експортувалася на світовий ринок.

У перші дні Великої Вітчизняної війни багато працівників заводу пішли на фронт. 19 серпня 1941 завод був евакуйований у Свердловськ (нині Єкатеринбург) і почав працювати на потребу фронту. Разом з обладнанням виїхали директор заводу І. П. Найдьонов, фахівці, робітники заводу, продовжували працювати в складних умовах.

Після двох років окупації 21 вересня 1943р. м.Вільнянськ був звільнений від німецько-фашистських загарбників. Проектною організацією наркомату місцевої промисловості України був терміново розроблений проект реконструкції заводу, який передбачає відновлення зруйнованих корпусів, монтаж оборудованія.С вересня 1944 завод відновив свою роботу в м Вільнянську.

Микола Іванович Сирота

У 1946 році керівництву заводу було доручено організувати виробництво столових приборів і посуду. У наступні роки на заводі вдосконалюється технологія, розширюється виробництво, ведеться велике будівництво нових цехів і житла. Саме в цей час директором призначають досвідченого практика Миколи Івановича Сироту. Під його керівництвом завод перетворився на велике підприємство з випуску виробів військового призначення, а також побутових виробів та посуду. Це був час найбільшого піднесення на заводі.

У грудні 1946 року прибула група зі ста співробітників німецької фірми «Август – Вельнер», на чолі з головним механіком, головним енергетиком, начальником лабораторії і інженером з гальванічного виробництва. До завдань групи входило здійснення шеф-монтажу обладнання та навчання робітників новим професіям. В рамках відновлення заводу, в післявоєнний період було відновлено і виробництво столових приборів.


У післявоєнні роки нашим заводом було випущено більше 10 млн. Одиниць продукції, яка була реалізована як на території Радянського Союзу, так і далеко за його межами. Це говорить не тільки про велику довіру, яку виявив нашим столових приладів, а й про їх високу якість. Адже багато столові прилади, придбані в ті роки, служать людям і до цього дня.

У 80-ті роки освоєно виготовлення касетних боєприпасів, нових видів товарів народного споживання.

Однак в 1989 році почався спад виробництва. Він збігся з періодом перебудови, конверсії, реструктуризації оборонної промисловості.

Роки перебудови ознаменувалися повною бездіяльністю. З середини 90-х завод занепадає …

Паронова Любов Антоновна

«Ковтком свіжого повітря» для заводу стало рішення про спільну роботу
ВАТ “Завод імені Т. Г. Шевченка” і науково-виробничого підприємства “РІСТ”, в серпні 2003 року.

Очолила цю потужну виробничу структуру Паронова Любов Антоновна– сильний, грамотний, і енергійний організатор, завдяки рішенням якої була збережена майнова цілісність виробництва, що запобігло кінцевому руйнування підприємства. Грамотні, поступові кроки, зроблені Л.А. Паронова, сприяли піднесенню обсягів виробництва на підприємстві.

Проведені структурні зміни дозволили залучити значні інвестиції та створити нове підприємство “Вільнянський машинобудівний завод”, яке разом з ТОВ “РІСТ” увійшло в асоціацію “РІСТ – Холдинг”.

ТОВ “Науково-виробниче підприємство” РІСТ “засноване в 1996 році.

Основний вид діяльності підприємства – створення наукоємних виробів для виконання капітально відновлювальних ремонтів рухомого складу АТ “Укрзалізниця”. На підприємстві постійно проводиться розробка нових видів і поліпшення продукції, яка виготовляється серійно.

На підприємстві освоєно наукомістке виробництво.
Результатом постійного вдосконалення виробництва стало впровадження сертифікації системи менеджменту якості підприємства, за стандартом ISO 9001.

Одне з головних напрямків діяльності Вільнянського Машинобудівного Заводувиробництво столових приборів з срібла, нейзильберу і посуду під торговою маркою «Sribna Polyana».


Красиві і витончені столові прибори «Sribna Polyana», виготовлені з мельхіору, і покриті сріблом 999,9 проби, міцного і який не піддається корозії матеріалу, що володіють дезинфікуючими властивостями. Така гальванізація забезпечує термін служби кухонним аксесуарам до підлозі століття.

Полірована поверхня яскрава, блискуча. Візерунки які вручну доводилися висококласними майстрами-гравіровщіка, відтворюють дух минулого і залишаються окрасою будь-якої, навіть самої вишуканої сервіровки.

Ергономічні ручки добре лежать в руці.

Елегантний багатий дизайн відмінно доповнить будь-який сервіз.

Відмінно виглядатимуть як за святковим столом, так і під час сімейної вечері, а так само допоможе створити атмосферу свята на Вашому столі, тим самим привнесе в нього романтичність і урочистість.

До цього дня наш завод продовжує традицію Й.Фраже, втілюючи вишуканий стиль майстра в столових приладах з посрібленого нейзильберу.